PRO
Домой / ПРОект / «Дача» — мiсце, де починають жити наново

«Дача» — мiсце, де починають жити наново

Хто робить: Благодійний фонд «Запорука»
Місто: Київ
Допомогти тут.

Центр для онкохворих дітей «Дача» — це унікальний та єдиний в Україні центр, в якому онкохворі діти живуть разом зі своїми родинами. Про роботу проекту ми поспілкувалися із Наталією Оніпко, президентом фонду «Запорука».

З чого почався проект, як народилась ідея, хто зараз працює в команді?

БФ «Запорука», проектом якого є «Дача», — один з найстаріших фондів в Україні з 10-річною історією. Ми щоденно працюємо у «Національному інституті раку», «Інституті нейрохірургії» та у дитячій лікарні у Львові.

«Дача» була створена для того, аби родина була разом у такий складний період, як хвороба дитини.

Ми не раз ставали свідками, як через довгу розлуку розпадалися сім’ї — це і стало головною мотивацією створити «Дачу», що стала серцем фонду. На «Дачі» сім’ї живуть повним складом: мама, тато, дитина, інколи брати та сестри. У кожної родини окрема кімната, яка на період лікування стає справжньою, нехай і тимчасовою, домівкою. При відкритті центр називався «Посмішка», проте лікарі Інституту раку чомусь відправляли пацієнтів не до Центру «Посмішка», а «на дачу». Виявилося, що так між собою будинок називали діти та батьки, адже тут вони відпочивали від лікарняних стін та медичних процедур.

«Дача» — єдиний подібний центр в Україні, а от у розвинутих країнах це звична частина терапії. Адже лікування онкологічного захворювання триває місяцями, відповідно, весь цей час дитина знаходиться поза домом, що не може не впливати на її психологічний стан та стан її рідних.

У затишному будинку діти оживають, адже тут ніщо не нагадує про лікарню. «Дачники» будують замки, лікують плюшевих ведмедиків і купаються у різнокольорових кульках, забуваючи про хворобу, а тати печуть їм торти і ліплять вареники. Мешканці будинку разом святкують дні народження та інші свята, адже багатьом дітям доводиться зустрічати у лікарні Новий рік чи Святвечір. Ці прості речі надають сил у боротьбі з хворобою.

З якими труднощами стикнулися при запуску, які труднощі виникають щодня?

Найважче було знайти орендаря, який погодився б віддати свою нерухомість під проект «Дача». Зараз ми вже у третьому орендованому будинку. З попередніх двох нас виселяли з різних надуманих причин. Наприклад, господар першого будинку злякався, що «рак пронике у його стіни і потім буде заражати усіх його рідних». На жаль, існує безліч стереотипів про заразність, невиліковність раку і тому подібне. Люди бояться чути і говорити про цю хворобу, хоча, насправді, онкологією хворіє кожна четверта людина. І ця хвороба виліковна, якщо діагностована і потім пролікована вчасно. Стіни «Дачі» прикрашені десятками фотографій дітей, які одужали! Серед наших волонтерів є чимало молодих людей, які самі пройшли лікування, а зараз готові надихати на одужання інших.

Найважче в нашому проекті — відмовляти тим, кому потрібна допомога. Зараз у будинку ми можемо прийняти одночасно не більше 7 родин, а допомоги потребують 15.

Є категорії, які першочергово займають місце — це дітки до 5 років, бо їм елементарно потрібно грати на підлозі. Бо в лікарні це просто неможливо, а у нас є всі умови. Тут батьки можуть і приготувати свіжу їжу дитині, і покупать її вечері, і попрати білизну.

Але допомогти всім, хто потребує, поки не можемо. Тому ми і вирішили розпочати будівництво нового центру для 15 родин.

Що мотивує продовжувати працювати кожного дня для розвитку центру?

Мотивують наші підопічні, їхня любов до життя. Вони маленькі, але вже такі сміливі і такі мудрі. З них треба брати приклад усім, хто ниє про невдале життя чи відсутність нової пари взуття.

Які плани для розвитку центру на цей рік?

Ми розпочинаємо будівництво нової великої «Дачі», у якій житиме 15 родин. Тоді ми зможемо приймати 350 сімей щороку — саме стільки дітей-пацієнтів Інституту раку з найскладнішими випадками онкології не мають де жити під час лікування і потребують нашої допомоги.

Якої помилки в роботі за весь час існування центру хотілося б уникнути найбільше?

Нам пощастило з тим, що головний партнер «Запоруки» — італійська благодійна організація «Soleterre». Саме завдяки можливості перейняти досвід у європейської організації нам вдалось уникнути багатьох помилок.

Усі наші звіти, обліки, бази даних ведуться за європейськими стандартами. Ми плануємо і вимірюємо KPI кожного окремого проекту і кожної послуги. А це те, чого дуже бракує іншим організаціям. Часто благодійні організації вважають, що вже сам факт того, що вони займаються доброю справою, робить їх «недоторканими», і не вважають за необхідність брати на себе відповідальність та вимірювати ефективність своєї роботи. Я знаю мало організацій, які впроваджують системні проекти, здебільшого фонди збирають кошти на окремих дітей, і не завжди для тих, кому справді необхідна допомога, а тим, на кого краще відгукуються донори.

Як можна влаштуватися допомогати до центру?

Заняття з волонтерами для наших дітей як пігулка, що покращує аналізи.

Навіть якщо ви вважаєте, що не можете нічим поділитися, прислухайтеся до себе. Подумайте, за що вас люблять друзі. Можливо, ви вмієте свистіти, жонглювати чи просто слухати? Ви знаєте про те, що є окремий вид волонтерства — «вуха» завдання волонтера просто дати можливість людині у скрутному стані виговоритися, і тим самим допомогти їй скинути тягар важких думок.

Зателефонуйте до нашого фонду «Запорука» і ми знайдемо застосування вашим талантам чи навичкам.

Також можна допомогти, підтримуючи фінансово. Навіть зовсім невелика сума коштів здатна змінити чиєсь життя. Бо не так важливо, скільки грошей ви перерахуєте, як важливо, скільки люде зробить пожертву. Не так давно ми зібрали більше 1 млн грн на ендопротез Вадиму. Середня сума пожертви була 50 грн.

Розкажіть про особливості роботи команди організаторів.

В команді «Запоруки» немає випадкових людей. Майже уся команда працює з першого дня існування фонду. Тут залишаються тільки ті, хто поділяє наші цінності — людяність, чесність та ефективність. Ті, хто любить і вірить в те, що робить і тих, для кого це робить.

Інші не витримують темпу, адже часто доводиться працювати і не в робочий час і в вихідні, бо хвороба не відпочиває ніколи. Але саме любов до справи додає сил.  

Яку пораду ви могли б дати читачам журналу PROactive, як розпочати свій соціальний проект?

Мабуть, найважливіше добре подумати, що саме ви хочете змінити своїм проектом. Важливо не плодити ініціативи-клони. Подумайте, де є прогалини, кому ваша підтримка буде важлива.

Протестуйте ваш майбутній проект на найрідніших. Спробуйте переконати спочатку їх в тому, що робите потрібну справу. Якщо вони готові будуть поділитися своїми ресурсами (матеріальними чи часом), то можете сміливо втілювати ідею в життя.

І не бійтесь питати порад у тих, хто вже набив свої шишки. Наприклад, «Запорука» завжди готова підказати, аби добра ставало більше!

Віка Свідерська

О Proactive

смотрите также

Як обрати спорт для себе?

 Хто робить: Об’єднання «Самопоміч», ГО «Здорове місто» Де: м. Львів Тематика: заохочення до ведення активного, …