PRO
Домой / ПРОект / Благодiйний магазин «Ласка». Дай своЇм речам другий шанс

Благодiйний магазин «Ласка». Дай своЇм речам другий шанс

Благодійні магазини «Ласка». Дай своїм речам другий шанс

Хто робить: команда співзасновниць магазину
Місто: Київ
Тематика: Екологія

Благодійні магазини «Ласка» — це магазин одягу, особливістю якого є те, що він приймає одяг від небайдужих людей, і частину передає напряму до благодійників, а іншу продає та фінансує діяльність благодійних організацій та соціальні ініціативи. Наразі триває кампанія зі збору коштів для відкриття станції сортування одягу для подальшої переробки. Дізнавались подробиці в Анни Уварової, співзасновниці «Ласки».

Маючи бажання творити соціально важливі зміни, Ви обрали складний, хоча й більш продуктивний шлях — соціальне підприємництво. Чому було зроблено такий вибір?

Коли все починалось, ми ще взагалі нічого не знали про соціальне підприємництво в світі та майже не були знайомі з так званим третім сектором. Поштовхом до створення магазину стала доїздна однієї зі спів-засновниць Олени Лінького до Великобританії у студентські роки, адже саме ця країна є родоначальницею такого типу магазинів. Після повернення до Пітеру, де на той час жила Олена, її подруга відкрита такий магазин там. Такий магазин тепло сприйнявся містянами, тож, коли Олена переїхала до Києва, вирішила і тут відкрити такий магазин, адже в місті на той час ні вона, ні майбутні співзасновниці, я та Анна Грищенко, не знали такого виду підприємства.

Я бачила тоді це як соціальний проект, а не як бізнес. Нічого про це не знали та були дуже далекі від такого формату благодійності. Ми не вибирали просто, тому що на той момент нічого схожого ще не було. Нашою головною метою була благочинність, а екологічний аспект з’явився лише у 2016 році.

За 8 років існування «Ласки» чи відчули Ви позитивні зміни у відношенні до соціального підприємництва, як із боку населення, так і з боку законодавства?

Вперше почули про термін «соціальне підприємство» у 2014 році і виявилось, що саме таким є Ласка. Хоча на це є причини.  

 

Зараз про такий вид бізнесу відомо вже набагато більше, йому почали активно навчати. Але, на мою думку, це може сприяти розвитку такого негативного ефекту, коли це буде сприйматися ніби панацеї для розв’язання будь-яких проблем. Я вважаю, що якщо людина може створити успішний бізнес, у якому всім його учасникам буде комфортно, то вона може й у соціальному секторі досягти успіхів.

 

Тому я вважаю, що перш за все потрібно розвивати підприємливість: уміння стратегічно мислити, працювати з командою, розумітися на фінансах, комунікаціях. Тему соціального підприємництва підтримують та гарно розуміють здебільшого ті, хто сам пов’язаний із громадським сектором. Я бачу це в нашій роботі, саме такі люди приводять своїх друзів, розповідають іншим та всіляко підтримують.

Але якщо вийти на вулицю, більшість ще дивиться на нас, як на диваків.

Не вистачає підтримки від національних каналів комунікації. У нашій країні все ще провідну роль відіграє саме телебачення, а ми у свою чергу можемо взаємодіяти лише в соціальних мережах. Там, звісно, є не всі, та не всі можуть нас побачити, що обмежує поширення інформації. Суспільство потрохи звикає до подібних форматів та вже готово з ними взаємодіяти, але це все тільки формується. Процес запущено, і він має певні результати, але нам усім потрібно більш змістовно та широко налагоджувати комунікацію для співпраці.

Зараз «Ласка» поєднує в собі магазин, платформу для заходів і навіть невелику громадську пральню. У майбутньому до цього списку буде додано ще й повноцінну станцію сортування одягу. Можливо, про це рано питати, але чи не маєте Ви думок про додаткові напрямки бізнесу для підтримки головних ідей?

Зараз пральня в нас не працює, а виникла ця ідея випадково. Для своїх потреб ми придбали професійну пральну машину, але ми не використовували її постійно. Тоді нам спало на думку, що навколо багато людей винаймають житло, ї така послуга, як громадська пральня могла би бути їм корисною. Нам це допомогло окуповувати використання пральної машини загалом. Зараз нам довелося від цього відмовитись.

Кожен магазин має кава-точку та місце, де можна відпочити та спокійно випити чогось смачного. А щодо інших форматів, зараз ми вважаємо, що нам потрібно сконцентруватися на розвитку двох нинішніх магазинів та запуску пункту перероблення.

В 2016 році ви спробували збільшити кількість одягу, яку Вам передають, але через обмеженість власних ресурсів довелося швидко все припинити. Нещодавно Ви відновили ці спроби. Що спонукає саме зараз Вас повернутися до цієї ідеї?

На той час у жодної із засновниць не було досвіду роботи з одягом та його утилізацією. Також причиною було те, що з усього контейнеру (300 кг приблизно) зазвичай лише декілька речей наші дизайнери могли відібрати для продажу.

Зараз ми дізнались, що магазини по всьому світу, які використовують таку саме бізнес-модель, розподіляють одяг за трьома напрямами. Найкращі екземпляри вони продають, інший одяг у гарному стані віддають потребуючим, а те, що вже не може бути використано, передають на перероблення, за що також отримують невеликі кошти на свою діяльність.

За цей час в Україні з’явилися компанії, що зацікавлені у придбанні використаного одягу для перероблення його в утеплювачі. У нас тепер є і дизайнери, що працюють саме з вторинною сировиною та зацікавлені в співпраці за цим напрямом.

Важливим для нас чинником було те, щоб кожен напрям міг самоокуповуватися та приносити прибуток, а для цього умов у 2016 році не було. Ми ж зі свого боку «дозріли», аби розкрити свою апсайклінг* складову. З одягу, який вже не може бути використаний, ми робимо килимки, але зараз цим займається лише одна людина. Ми хочемо нарощувати потенціал, залучаючи більше людей та трохи розширивши різновид продукції.

Усьому цьому сприяє,те що країна стала готовою до цього. За останні півроку ЗМІ звернули свою увагу на екологічні проблеми саме текстильної промисловості.

Розпочинаючи у 2013, Ви були єдиними в усій Україні. Тепер схожі проекти наявні в інших великих містах. На Вашу думку, чи може бути конкуренція серед соціальних бізнесменів?

Загалом таке явище дійсно може бути. Мені здається, що це класно, бо конкуренція мотивує тебе до позитивних змін. На мою думку, на її тлі починають виникати нові цікаві ідеї. Головне, щоб вона була чесною.

Ми спілкуємось з іншими подібними проектами та намагаємось підтримувати їх, якщо вони звертаються з подібними проханнями.

Є суперечлива думка, що українці купують багато одягу (дешевого та дорогого) через бажання цим подолати стрес, викликаний проблемами навколо себе. На Вашу думку, що найбільше спонукає купувати українців непотрібні їм речі?

Не зовсім згодна з такими твердженнями, бо виступаю за об’єктивні та підтверджені дані. Наявно багато чинників, що змушують купувати, серед яких є й реклама. Вона підсилює швидкоплинність «модного руху» навколо та необхідність купувати нове.

Проблемою є і велика кількість магазинів секонд-хенду, адже обсяг продажів такого одягу ніяк не регулюються. А він, в свою чергу, через низьку ціну спонукає до надмірного споживання та руйнує розвиток локального ринку текстильної промисловості.

В Україні ставлення населення до вживаного одягу буває не аргументовано критично негативним. Зворотне ми бачимо в Європі. Продаючи зокрема і відданий кимось одяг, як Ви реагуєте на таке ставлення?

Здебільшого люди, що до нас приходять, розуміють, куди вони йдуть, бо їм уже хтось розповів, що таке «Ласка». Але бувають і люди, які нічого про нас не знають. Ми не схожі на звичайний секонд-хенд. Люди ж, бачачи, що речі в єдиних екземплярах та без бирок, швидко розуміють, що та як. Після цього вони йдуть, продавчині намагаються ввічливо все пояснити, але багато з них все одно йдуть. І це нормально, тому, що це поодинокі випадки.

У нас все ще існує невеликий снобізм щодо вживаного одягу, що ніби якщо ти його купуєш, то в тебе немає грошей на новий. Але все це змінюється на краще. «Молоде покоління» вони спокійно до цього ставляться. Зараз, як і раніше, я купую вживані речі, зокрема в «Ласці». Серед моїх знайомих багато хто так робить, і всі нормально до цього ставляться.

Модні журнали, як то Vogue та Marie Claire, почали багато писати про екологічну відповідальність в одязі. В Україні тижні моди два рази проходили під темою екологічності. Один з них був присвячений темі повторного вжитку.

Приємно бачити, що вторинне використання стає новим «чорним».**

«Ласка» також продає й нові речі. Розкажіть, будь ласка, як Ви знаходите людей та бренди, які потім з’являються на полицях крамничок.

Спочатку ми їх шукали, так було перші два роки. Обирали на власний смак, що ми особисто хотіли б придбати. Був період, коли кількість українських виробників сягала 150 та більше. Але зараз ми скоротили цей список до 40 партнерів.

Ми залишили тих, з ким давно працюємо, хто подобається нам та нашим відвідувачам. Зараз у нас представлені блокноти, сумки, наплічники та біжутерія.

Зараз нам багато пишуть, якщо нам це подобається, то ми беремо невелику кількість на тестовий період. Потім декілька місяців дивимось, наскільки це подобається нашій аудиторії, а тоді вже приймаємо рішення.

Повертаючись до Вашої кампанії збору коштів. Чому серед усіх можливих інструментів Ви також робите велику ставку саме на колективне фінансування?

Це наш перший досвід збору коштів, тому нам було цікаво спробувати. Для нас краудфандинг це також про комунікацію, ми хочемо, щоб більше людей поза громадським сектором дізналися про нас і нашу діяльність.

Частину коштів ми отримуємо від фонду Yves Rocher, але більшу частину плануємо зібрати саме завдяки кампанії на «Спільнокошті». Сортувальна станція це перша спроба в Києві, і на наше припущення вона є потрібною містянам, тож хочемо щоб вони таким чином «проголосували» чи дійсно потрібна. 

Відкриття і подальша робота станції це експеримент. В Україні поки що сортувальні станції це ініціатива громадськості і їх існування залежить від його підтримки.

Побажання для всіх читачів PROactive

Не бійтесь розпочинати займатися тим, у чому немає ще досвіду, бо це може стати перевагою. Ви будете бачити нестандартні рішення та не будете знати про наявні обмеження. Також хочу порадити завжди звертатися по інформацію та поради до експертів в цікавих вам сферах!

Кірілл Єрмаков
ФОТО з архівів проекта

* процес створення нових речей з вже вживаних
** мається на увазі, що вживані речі набувають широкої популярності

О Кирилл Ермаков

смотрите также

Лабораторiя reuse: непотрiбнi речi — унiкальнi!

Хто робить: Громадська організація «Центр громадських та медійних ініціатив» Місто: Харків Тематика: екологія Cлідкувати за …

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *